Полухін Денис

13.05.2002 - 18.08.2023

Полухін Денис Дмитрович, позивний «Мелман»
Народився 13 травня 2002 року в місті Донецьк. Був кмітливим, компанійським та непосидючим хлопцем, завжди був ватажком в пошуку пригод. З дитинства мав бойовий характер: одягав червоний плащ, пошитий бабусею, та боровся з невидимим супротивником, іноді бився з сестрою.
Вчився у музичній школі, грав на саксофоні та гітарі. Любив активно проводити час: грав у футбол, катався на велосипеді, лазив по деревах на дачі. Також любив збирати конструктор і грати в компʼютерні ігри.
Не любив читати, але бабуся завжди називала його «ходяча енциклопедія», бо він розповідав цікаві факти та історії, які ніхто не знав.

Вперше зустрівши війну у 2014 році, переїхав з родиною у Київ. Почав захоплюватися книжками про зброю, бойовими мистецтвами та скандинавською міфологією, яку згодом використовував для своїх тату. Пізніше почав займатися кікбоксингом, згодом тайським боксом, мріяв побувати у Таїланді. Неодноразово займав призові місця на чемпіонатах України та Європи.
Вступив і закінчив Національний університет фізичного виховання і спорту за спеціалізацією «Менеджмент у спортивній діяльності». Дуже любив спорт, мріяв розвиватись і будувати на цьому карʼєру.

Зустрів повномасштабне вторгнення на роботі, а вже 25 лютого 2022 року, незважаючи на прохання батьків залишитись вдома, приєднався до лав ТРО «Азов Київ». Спочатку був бойовим медиком, пізніше став командиром відділення, для якого створив ескіз патчу «Honey Beard Squad».

За словами посестри: «Мелман одразу виділявся серед інших добровольців мотивацією, початковою базовою підготовкою в деяких моментах, також сильною ідеологічною складовою та високим рівнем фізичної підготовки.
Київська кампанія пройшла досить спокійно, весь час витрачали на тренування, вдосконалення навиків. Мелман дуже скоро став одним з кращих у підрозділі. Після Києва почалася Запорізька кампанія вже в складі ССО «Азов Київ». Тут Денис на повну почав відкривати свій потенціал воїна. Вправний, сміливий, у потрібний момент сконцентрований. Коли виникали якісь складні завдання і потрібно було провести розвідку або прощупати оборону ворога, Мелман сам викликався, а роботу робив якісно та чітко.
В січні 2023 уже в лавах 3 окремої штурмової бригади Денис потрапив на найгарячіший напрямок - Бахмутський. Як командир відділення планував операції, навчав своїх побратимів, завжди робив все, аби стати кращим воїном, професіоналом. На свій, здавалося б, юний вік вже був досвідченим воїном. Міг з холодним розумом прораховувати всі кроки та роботу свого відділення. Одним із завдань його групи було стримання наступу ворога на околицях Бахмута, де Денис отримав важке поранення внаслідок прицільної роботи російської артилерії. У ході реабілітації хотів пошвидше повернутися у стрій, а коли це нарешті сталося, рвався у бій».

Загинув 18 серпня 2023 року під час штурму під Андріївкою. Загинув, як справжній воїн, зі зброєю в руках, при цьому забравши життя не одного ворога.

Спогади

Молодший брат, який згодом став як старший. З ним ніколи не було нудно чи сумно. В ньому вміщалося стільки всього прекрасного – харизма, краса, почуття гумору, купа талантів та ідей. А найпрекрасніше для мене - це його глибокі сині очі і заразний сміх, який ні з чим не порівняти.
Він багато чому навчив мене, а найголовніше, не зациклюватися на тому, що скажуть інші. Йому було не відняти сміливості: він співав «Червону руту» у метро та просив інших підспівувати, завжди казав те, що думає, незважаючи на те, що про нього подумають інші. Він жив наповну і був для мене прикладом в цьому і багатьох інших речах.
Якось він придумав для нас прізвиська: я була «тучка», а він – «сонечко», і це повністю описувало нашу з ним протилежність і його роль в нашій сімʼї. Він був променем, який вносив у наше життя радість та світло і якого нам дуже не вистачатиме.
Я пишаюсь тим, що саме він мій брат.
Катя, сестра

Поруч з Денисом завжди було спокійно і безпечно. Він був взірцем мужності та людяності. Нас познайомив спорт, я часто дивилась на нього і вчилась. Він ніколи не відмовляв допомогти. Він завжди йшов перший на допомогу.
Його жарти змушували посміхатись. Його сміх і посмішку неможливо забути.
Я буду пам’ятати і любити тебе завжди. Дякую тобі. Спи спокійно.
Люблю назавжди.
Аня Чистякова, подруга

Мелман був справжній. Справжній друг, воїн, завжди з посмішкою на обличчі, постійно прагнув вдосконалюватися, вчитися чомусь новому, підписувався на те, на що іншим не ставало духу. Був командиром, за яким хотілося йти вперед, розвиватися та разом ставати кращими, сильнішими, точнішими.
Денис завжди був душею компанії, надихав своєю енергією, шукав плюси в будь-якій ситуації та намагався зробити все, аби кожному у його відділенні було комфортно, незважаючи на складні умови. Не вистачає тебе, брате.
Рись, бойовий медик

Це - людина емоції, адреналіну, розуму, мужності та кохання. Він ніколи не сидів на місці, його постійно тягнуло в якісь пригоди та неймовірні ситуації. "Бути воїном - жити вічно" - це точно про Мелмана.
Він був та лишився великим прикладом для багатьох людей. Я пишаюсь ним.
Останнє що він сказав: "Живи одним днем ,бо завтра може не настати", і це правда.
Назавжди в пам'яті та серці.
Вероніка, дівчина Дениса