"Тільки хай це буде не ворожіння - а так, по настрою.
Бо 90% віршів тут про смерть."
"Тільки хай це буде не ворожіння - а так, по настрою.
Бо 90% віршів тут про смерть."
"Мені хотілось би подарувати збірку Залужному. Хотілось би, щоб різноманітні блогери десь та згадали про вірші, якщо вони для них сподобаються.
Хочу, щоб, наприклад, Підпільний стендап провів презентацію книги: і нагадав усім про війну..."
Придбати збірку віршів Максима можна тут
Моя голова котиться від посадки до посадки
як перекотиполе
чи мʼяч
мої руки відірвані
проростуть фіалками навесні
мої ноги
розтягнуть собаки та коти
моя кров
вифарбує світ у новий червоний
Pantone людська кров
мої кістки
втягнуться в землю
утворять каркас
мій прострелений автомат
заржавіє
бідненький
мої зміні речі та екіпу
передадуть новобранцям
та скоріше б уже весна
щоб нарешті
розквітнути
фіалкою.
Я вирушив автостопом»/“I went hitchhiking” Сценарієм до фільму стала поезія військовослужбовця ЗСУ Максима Кривцова з позивним «Далі» - «Я вирушив автостопом». Максим як автор, присвячує свій твір, всім присутнім на одній славнозвісній автостраді «Війна».
Вірш про рудого кота на фейсбуці Максима >>
Хочу розповісти вам історію
про велетенського кота
рудого
як висохлі серпневі покоси
він має лиш білий нагрудник
сумні зелені
наче зелене масло
очі
часто прижмурює брови
наче вивчає наукову працю
бо сонця тут не трапляється
коли ви востаннє бачили сонце
свого часу
на початку осені
він був загрозою усіх тутешніх мишей
ей
це бліндаж великого рудого кота
пробігай повз нього
як найшвидше
шепотіли вони між собою.
Одного разу він
намагався спіймати мишку
у лінивому
але феноменальному стрибку
пролітаючи над пальником
з відкритим блакитним полумʼям
тепер обпалені
неохайні
смішно закручені
як у відомого художника
уже не такі довгі вусики
нагадують про той легендарний стрибок.
Він вмощується на краєчку полиці для сну
поруч з входом в бліндаж
завішеним двома шарами ковдри
і розглядає щось
крізь маленькі щілинки
можливо
когось
ворога або друга
лисицю або людину
вичікує.
Кіт знає
кожну стежку
кожен окоп нірку бліндаж
він має одну таємницю
коли на вулиці роздається
страшенно гучний і грізний безладний галас
і здригається земля
це прокидаються давні велетні
йдуть у своїх справах
він митттєво застрибує
в діру в обшивці
та й ховається десь в глибинах та катакомбах
невеличкого бліндажа
і не висунеться
ще чого
допоки велетні не находяться.
Коли він засинає
повільно витягує передні лапки
йому сниться літо
сниться цілий цегляний будинок
сняться кури
які бігають по подвірʼю
сняться діти
які частують пиріжками з мʼясом
в мене з рук випадково скочується шолом
падає на багнюку
кіт прокидається
прижмурює очі
уважно роздивляється навколо
свої:
засинає.
"Я поверну собі своє життя..." на фейсбуці Максима >>
«Я поверну собі своє життя
обіцяю»
написано маркером на стіні одного
популярного закладу Києва
там і кава і тістечка і модний одяг намисто музика та балкони з неймовірним виглядом
я бачив
як туман обіймає хмарочос
ніжно та тихо.
«Любові не існує»
написано на іншому поверсі цього закладу
а ще не існує моря
не існує повітря
не існує снів
і мене
але кава тут добра
знизу хтось дописав:
«Сонце, хто тебе змусив так думати?»
а я розкажу вам, хто:
болото, по якому важко дійти до бліндажу із позиції
міни, які падають поруч
завʼязана туго на шиї мотузка зими
частини людини
розкидані
розгублені по полю
химерно та неохайно
сон, який змушує кричати
дощ, коли тобі ще кілька днів чекати на зміну
і сонце
яке заховалось в підвал
бо повітряна тривога
дійсно
хто тебе так змусив думати, сонце?
Коротка відпустка
кілька днів разом з дорогою
я бачусь із друзями
ліплю з глини
вперше за два роки випікаю чізкейк
який так собі вдався
разом з подругою спостерігаємо
як кішка зими схопила мишку вулиці
тримає
я можу дихати
дорогу напроти перебігає дівчина
тримаючи за повідок великого худого пса
десь виринають останні поверхи хрущовок
наче плавці батерфляєм
мерехтять гірляндами
ще трохи
і я знову захочу стати частиною
звичайного міста
вигулювати великого пса
смажити яєшню
пити каву в симпатичних книгарнях з високими полицями
це небезпечно
це дуже небезпечно
спокійне життя це хвороба
викинь ці думки
наче використані бахіли
втікай звідси
в свій бліндаж
в своє болото
в свої міни
я поверну собі життя
я поверну собі життя?
Обіцяю.
Хто б міг подумати
шість років війни
хіба я міг знати
коли в дитинстві збирав стиглі яблука
на кінці серпня.
Хто б міг подумати
я блукав разом з другом по промзоні міста
збираючи метал
залишки запчастин на дорозі
30 копійок за кілограм
та ще й обважують
щоб купити трохи Південної ночі та пограти в Халф-Лайф
а тепер я збираю в посадці
залишки хлопців
людей
наче і виглядає як людина
чи частина людини
немає на світі нічого
настільки холодного.
Потрібно створити додаток
карту Лісового кладовища
стовпчик номер 58
від нього 4 кроки вперед
і третя могила праворуч - його
путівник кладовищем
всі лиш про це і говоритимуть.
Довгий жовтий автобус-гармошка
під номер 10
всього декілька на маршруті
25 копійок проїзд
завжди наповнений людьми
як ринок напередодні «першого вересня»
потрібно міцно притискувати сумки чи наплічник
бо ходять крадії
непомітно розрізають шкірзам
забирають останні гроші
але сьогодні в мене викрали дещо більше:
море.
Мене ковтає кит суму
я тут
наче Йона
та не можу вибратися
вже шість років
хоча це триває завжди
війни не закінчуються
закінчуються люди
хто б міг подумати.
( Надихнувся віршем Гійома Аполлінера «Під мостом Мірабо. )
Під розбитим мостом
протікає Оскіл
розмістили пантон
в цьому місці оскільки
перед цим зруйнували декілька.
Хай бʼє гармата
допоки вечоріє
рахує втрати
втомлена Марія.
Тягнуть танк
підбитий рано-вранці
стоять солдати
як ліхтарі на станції
слідкують щоб трималися дистанції.
Хай бʼє гармата
допоки вечоріє
рахує втрати
втомлена Марія.
У ніч впадаю
наче річка в море
у ніч впадаю
я занадто зморений
ось-ось за мною прийде дядько Морок.
Хай бʼє гармата
допоки вечоріє
рахує втрати
втомлена Марія.
Минає зміна
все пусте відкинь
на клумбі неба розпустилися
квітки
під розбитим мостом
протікає Оскіл.
Хай бʼє гармата
допоки вечоріє
рахує втрати
втомлена Марія.
Сідаєш в броню
наче у човен
накладаєш на очі
тактичні окуляри
замість монеток
і запливаєш у Стікс посадки.
Водій-механік Харон
впевненно мчить
у невідомість і достеменність
гуде двигун
наче перше слово
сьогодні твій Бог носить легкі плити
мультикамові брюки з наколінниками
хоча вони більше треба нам
аніж Богу
заряджає кулеметну стрічку
і хто його знає
чи сподобаються йому твої
тактичні окуляри з барахолки
і хто знає
де закінчується Стікс
і куди тебе занесе течія.
Головне
поправ окуляри
міцно притисни зброю до грудей
і дихай
дихай
дихай
бо
коли
ще.
В прифронтовому місті
чи певне уже фронтовому
добре
усі вже знають це місто
Купʼянськ
з обгорілими торговими вивісками
та розбитими бутиками у центрі міста
з памʼятником нескореному Бабаку
з гіпсу і якоїсь сітки
бо і в Бабака тепер є рани
але ми говоримо
що допоки стоїть бабак
стоїть і місто
маленький зубастий нескорений звір.
Тут
можна сказати
повітряна тривога по-замовчуванню
а тишу вмикають лиш на короткий час
але й вона умовна
бо тут і стволка і танчік на краях дістає.
В місті
тримає варту нескорений Бабак
звисають залишки великих літер
з вивісок аптек та салонів мобільного звʼязку
зникло сонце
от так наче його проковтнули
так як ковтають слово
коли грають у мовчанку
так як кит ковтає головоногого молюска
от є тобі й немає
вже який тиждень.
Коли ми поїхали
дали пʼятак бабаку
ей чюваче
за кілька днів повернемось
покинули межі міста
наче скинули з себе довгий сірий тренч
випірнули з води
чи з -під ковдри
нас накрило хвилею світла
ми дрейфували на промінні
наче на дошці для серфінгу
( кажуть я часто використовую метафори про їжу
а також згадую про море та серфінг
дійсно
чому я згадую
про море та серфінг
а інколи й про чайок
які викрадають твою картоплю-фрі
щедро змащену густим майонезом
ну от знову )
ми закидуваличь світлом
наче опіоїдами
вибігали на мокре скошене поле
лягали на холодну землю
наче на теплий морський пісок
і розчинялись
як рафінований цукор розчиняється
в гранованій склянці
з металевою підставкою
в руках у студентки
що повертається додому
в плацкарті «Ковель-Київ».
Сонечко
не хоче
на війну
покличу представників військкомату.
