Ткач Олександр
Солдат стрілець-помічник гранатометника, 2-го аеромобільного взводу, 1-ї аеромобільної роти, 1- го аеромобільного батальйону, 46 ОАеМБр ДШВ.
В перші дні Рф вторгнення Олександр активно допомагав місцевій територіальній обороні. Брав участь у підготуванні підвальних приміщень для укриття.
Через деякий час прийняв рішення вступити до лав ЗСУ.
28.08.2022 року Олександр був призначений на військову службу по загальній мобілізації, другим відділом Рівненського РТЦК та СП Рівненської області.
Спочатку Олександр проходив навчання на військовому полігоні.
З 26.10.2022 року Олександр брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації проти України в районах н. п. Білогірка Херсонської області, н. п. Озарянівка, н. п. Кліщіївка, н. п. Никифорівка та н. п. Благодатне Донецької області.
Героїчно загинув 10.02.2023 року поблизу населеного пункту Никифорівка Бахмутського району Донецької області, внаслідок ворожого танкового та артилерійського обстрілу, допомагаючи побратиму вибратися з поля бою.
Поховали Олександра 18.02.2023 року на кладовищі «Нове» поруч з іншими воїнами небесного легіону.
Указом Президента України N2272/2023 про відзначення державними нагородами України, за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Олександра нагородили орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
Олександр був сміливим, мужнім. Завжди допомагав усім, хто цього потребував.
Де б не був Саша, там завжди панував сміх, він дуже любив жартувати.
Мав дуже багато планів та мрій, яких нажаль не встиг втілити в життя.
Він говорив: «Я не можу залишатись вдома, багато зовсім юних хлопців пішли на війну, моє місце також там».
Він з усіх сил намагався потрапити в десант, так і сталося його мрія збулася.
31 грудня 2022 року був дуже страшний бій, з усієї групи вижили лише Саша та його побратим, після цього йому дали відпустку на тиждень. Після відпустки, через місяць Саша загинув.
Вічна пам'ять та Шана Герою України навіки віків. Назавжди.
Спогади
Ткач був супер воїном, одним з найкращих.
Побратими Олександра
Ткач був хорошою людиною, добрим, сміливим воїном, всі брали його в приклад. Його рекорд в нас так і ніхто ще не побив, З0 пострілів з РПГ за ніч.