Панченко Руслан
Лейтенант Руслан Панченко загинув 30 жовтня 2022 року, виконуючи бойове завдання поблизу села Краснолюбецьк на Херсонщині. Офіцеру був 31 рік.
Руслан народився в селі Суботці Кіровоградської області. Жив у місті Олександрія. Навчався у школі №10. Потім закінчив Київський авіаційний університет і Черкаський інститут пожежної безпеки імені Героїв Чорнобиля Національного університету цивільного захисту України.
Працював начальником групи реагування у підрозділі ДСНС України у Кіровоградській області. Згодом поїхав працювати до Польщі. Одружився та понад усе бажав, щоб його рідні жили у мирній країні.
Наприкінці лютого 2022-го мав знову їхати за кордон на роботу, але почалася велика війна. Руслан приєднався до лав 61-ї окремої механізованої Степової бригади ЗСУ. Був начальник зв’язку-командиром взводу управління 40-го гаубичного самохідно-артилерійного дивізіону.
Він любив життя.
Сміливий, веселий, щирий, відкритий, уважний, життєрадісний, легко знаходив спільну мову з незнайомими людьми, був душею компанії. Завжди готовий прийти на допомогу та вирішити будь-які питання. Він був доброю, щирою людиною, найкращим сином для матері, найкращим братом для сестри, турботливим чоловіком для дружини та люблячим батьком для своєї доньки.
Мав дуже багато планів, але не встиг...
Поховали Героя на військовому кладовищі міста Олександрія.
Вдома на Руслана чекали мама Ольга, сестра Вікторія, дружина Оксана й донька Софія.
Спогади
До сих пір перед очима остання розмова, яку не можу забути. Як тільки почалася війна, мій син відразу сказав: "Я іду захищати свою родину. Хто як не я?" Вір мені і все буде добре" - я до сих пір чекаю, що відкриються двері і він зайде і скаже "Мам, я повернувся".
Мати Ольга
Люблю тебе, мій синочку.
Руслан був хорошим товаришем, цінив справедливість, порядність та людяність.
Побратими