Жданов Владислав
Назавжди в памʼяті. Наш герой-рятівник дітей. Капітан Жданов!
Старший інспектор сектору ювенальної превенції 27-річний Владислав Жданов загинув 21 травня 2024 року в місті Краматорськ Донецької області. Того дня під час виконання бойового наказу колега, що був за кермом, не впорався з керуванням і влетів у військовий КрАЗ. Владислав загинув на місці.
Народився Владислав на Донеччині в місті Христівка. В 9 років залишився круглою сиротою на вихованні у старенького дідуся. Після закінчення школи здобув вищу освіту в Дніпропетровському державному університеті внутрішніх справ, де отримав спеціальність магістра з превентивної діяльності.
Він завжди мріяв допомагати дітям. Залишившись без батьківського кохання у дитинстві, намагався покращити життя всіх інших дітей. Для нього діти- це всесвіт! Мав звання капітана. Працював у відділі превенції Краматорського районного управління поліції. З родиною проживав у місті Костянтинівка.
Віданно і гідно працював у лавах поліції 10 років. З початку служби виконував бойові завдання на Донеччині, зокрема з оборони міста Костянтинівка. Під час повномасштабної війни займався евакуацією населення з лінії фронту – Бахмут, Авдіївка, Кліщіївка. Вивозив дітей з окупованих регіонів. Під взривами бомб, артилерії, прицілом окупантів закривав дітей собою, витягував з під завалів та рятував життя. За час повномасштабного вторгнення врятував більше тисячі дітей Донеччини!
За свою службу нагороджений нагрудним знаком «Учасник бойових дій», відзначений грамотами та подяками.
Поховали Владислава в селі Іванопілля Краматорського району Донецької області.
У нього залишились дружина Ольга, доньки Поліна та Марія, яким на момент загибелі тата було 5 років та 3 місяців відповідно.
Втрата найріднішої людини, батька та чоловіка стала для них непомірною втратою. Щодня його рідні дівчата запалюють свічку памʼяті біля портрета батька. Для них він став янголом охоронцем, що оберігає з неба!
Спогади
Щирий, відвертий, добрий, люблячий. Мій. Мій найкращий. Мій Жданов. Не вірю і не хочу вірити в те що його не має. Таких як він просто не буває. Він Людина з великої літери. В ньому було стільки любові, любові до дітей. Він піклувався всіми дітьми нашої громади і району. Для нього не було різниці свої чи чужі. Для нього не були важливі нагороди чи медалі. Він зривався серед ночі залишаючи наших дівчат і кидався в пекло задля порятунку інших діточок. Справній герой. Навіки у памʼяті та серці!
Дружина Ольга
Особисті фото
